А сніг
вкриває зранені міста,
Немов
голубить землю українську.
І не один
уже собі сказав:
Ми будем
гнати звідси рать ординську.
А сніг
летить на вирви від ракет,
Та не
притишує роз'ятренії рани.
Я вірю, що
ми вирвемось з лабет,
Що нам
скував москвин поганий.
А сніг
притрушує вже залишки орди,
Що всіяла
ліси, поля, дороги.
Москвинська
мати, сина ти не жди,
Він не
повернеться на батьківські пороги.
Сніг замітає
сльози, горе, біль
І вигартовує
незміряную лють.
У нас тепер
одна мета і ціль
Перемогти й
ніколи не забуть…
7.03.2022
Немає коментарів:
Дописати коментар