Катам

 Це ж яким гнилим треба бути,

Щоб про людяність зовсім забути,

Щоб стрілять у дітей і жінок,

Одягнувши вбивці вінок?

Це ж як треба любити кров,

Щоб щасливо нею вмиватись,

Щоб купатись у ній знов і знов,

Катувати, вбивати, знущатись?

Хто ж таких народив, яка мати,

Що радіє синові-кату,

Що із ним розмовляє матом,

Що для неї смерть – це свято?

Хто ж вас виховав, схиблені вбивці?

Поклоняєтесь путі, як вівці.

Для вас рабство – найвища сила,

Для вас вбивство –найкраще діло.

Це ж яким глухим треба бути,

Щоби правди ні краплі не чути

Й не хотіти у правді жити,

а в лайні і брехні тихо скніти?

Чи ж народ ви? Е ні, орда!

Що змітає усе за собою.

Та у нас є Вкраїна свята,

І її, нашу рідну, відстоїм!

В українців є міць і лють,

Що зростала на орків віками,

А ще праведний Божий суд,

Що ми звершимо над катами.

23.03.2022