Пліч-о-пліч встає Україна

 

ХХІ століття.

Хижа , люта орда

Пре на вкраїнську землю,

Все на шляху зміта.

Колись моя бабуся

Казала такі слова:

« Все пережити можна,

Тільки б не війна!»

Пройшло трохи менше століття.

І все повторилося знову:

Бомби, смерть , жахіття….

І народ за Вкраїну горою.

Знову гудить сирена –

Смерть на крилах летить.

Це не із фільму  сцена.

Це Україна кричить,

Це Україна благає

Небо і Бога, і світ:

« Діти мої вмирають,

Врятуйте, захистіть!»

Чи можна назвати людиною

Того, хто бомбить міста?

Інтернет рясніє світлинами,

Як москвин мирний світ розпина.

І встають, немов фенікс, герої

Боронити і села, й міста.

Весь народ подає їм набої,

Весь народ свій дім захища.

Нічого в орків не вийде,

Бо кров козацька вирує.

Українське сонце ще зійде,

Мирним небом іще завеснує.

Пліч-о-пліч встає Україна.

І скрізь, мов молитва, луна:

« Ні не вмре моя Батьківщина,

Бо в нас віра і міць жива!»

11.03.2022