Прийшла Покрова

«Прийшла Покрова – відкривай ворота»

Мета: ознайомити учнів  зі святом Покрови, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української культури; сприяти примноженню родинних і національних традицій. Виховувати любов та пошану до традицій українського народу.

Ведучий 1:

Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти
Ведучий 2:

 Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок народів.  Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

Ведучий 3:

14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов’ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа. Шість разів у році наша церква урочисто відзначає свята на честь Діви

Марії:
8 січня — Собор Пресвятої Богородиці;
7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці;
28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці;
21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці;
14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці;
4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Богородиці.

На сцену виходять дівчата у білому вбранні з листям у руках.  Звучить музика. Дівчата розкидаючи листя навкруги примовляють.

 1 дівчина: Ось і знову ступила на наш поріг золоточола осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею -синє, чисте, бездонне небо.

2 дівчина: І здається, ніби це знову, вже вкотре, прийшла до нас Прекрасна Діва Марія і знову розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб знову, вже вкотре, захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя.

З дівчина:  І здається, що ввібрала ця осінь всю красу, всю непорочність, все щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям. Тієї, що стояла біля Його хреста і кров'ю умивалося її серце. Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне їй людьми лихо, стала їх найпершою захисницею, Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах.

http://metodportal.com/node/53407