« З днем народження, Платоне Микитовичу….»

« З днем народження, Платоне Микитовичу….»

Вечір. Кімната. Стіл. На столі книжка. Лампа. За столом сидить чоловік, поряд з ним маленький хлопчик. Поряд на канапі сидить жінка і дівчина років 14. Жінка в'яже і тихенько співає пісню:

Мати щоліта полотна білила,

Праником била, била та й била

В кладку осикову, біля загати.

Гупає праник…

Лягаю спати.

Встану удосвіта — гупає праник,

Мов кроком пудовим ступає світанок.

Й нині, як вечір надходить, не ранок, —

Чую відлунок…

Ні, то вже не праник

Біля загати в качинім озерці, —

Мамина втома відболює в серці.

Хлопчик: Мамо, а що це за пісня така?

Мати: Це вірш про маму, його Платон Воронько написав.

Хлопчик: Ой же ж гарно. А я такого поета не знаю. Ніколи не чув.

Батько: Як не чув? Я ж тобі книжечку читав, коли ти був зовсім маленький.

Хлопчик: Не пам'ятаю. Нагадай , будь ласка.

Батько:

Чапля зшила черевички

І мерщій пішла до річки.

— Чапу-лапу, чапу-лапу,

В мене гарні черевички! —

Поки хвастала, ходила,

Черевичок загубила.

І стоїть вона в лозі

На одній своїй нозі,

Другу вгору підіймає —

Черевичка немає.

Хлопчик: Пам'ятаю. Мені ще потім ця чапля уві сні марилась. Я все з нею розмовляв, черевички їй шукав.

Дівчинка: От дурненький! А якби тобі крокодил приснився? Ти б з ним теж черевички шукав? ( сміється)

Мати: Чого це ти, доню, смієшся? Просто у нашого Славка фантазія хороша. От бач , як йому віршик до душі припав, що аж уві сні привидівся.

Дівчинка: А у Воронька ще є вірші? Тільки про кохання. А то  дитячі не дуже цікаві. Я вже не дитина.

Батько, посміхаючись: Авжеж є.

Хлопчик: Тату, почитай.

Батько: Почитаю. Ось тільки новини по телевізору послухаю і почитаю.

Дівчинка: Добре.

Телепередача « Новини» ( відео)

http://metodportal.com/node/53167